Відгук про роботодавця «Beauty-prof» Доданий: 27.02.26 08:19

деякі працівники, закалювання стресостійкості

HR і кадри тут не про людей. Це фабрика розчарувань.

Беруть не тих, хто вміє, а тих, хто зручний. Головне, щоб мовчав і не сперечався. Головний критерій- не компетенція, а ступінь покірності. На співбесіді розповідають про “сім’ю”, “підтримку”, “розвиток”. А потім ти потрапляєш у холодну систему дедлайнів і тиску.

Адаптація виглядає так- ось пароль від Wi-Fi, ось робоче місце, далі якось сам, кидають як кошеня у відкрите море. Інструкцій немає, документів немає, до кого звернутися невідомо. Усе на словах. Зате плітки розлітаються миттєво і їх більше ніж робочої інформації.

Зворотний зв’язок або відсутній, або у стилі “ми очікували більшого”. Конкретики нуль.

Якщо хочеш, щоб про твої справи знали всі - зайди в до hr та в кадри. Там інформація поширюється швидше, ніж офіційні листи. Люди реально бояться говорити зайве, Ніхто нікому не довіряє. Люди мовчать навіть про реальні проблеми. Команда живе в режимі постійної тривоги. Атмосфера не про довіру, а про контроль.

Операційний директор, це взагалі окрема історія. Посада є, людина є, зарплата є, управління нема. Керується не процесами, а настроєм власника, тож і зрозуміло, що рішення змінюються постійно. Сьогодні одне, завтра інше, післязавтра “я такого не казала”. Немає позиції, немає захисту команди, немає системи. Просто як адміністратор передає імпульси згори вниз.
Будь-який абсурд стає “пріоритетом”.
Будь-який хаос стає “стратегією”.
Пів року, працює, а процеси не стали прозорими, як були обовʼязки розмиті, так і залишилися
Правила змінюються щотижня.. Єдине, що стабільно росте, це кількість звільнень.
До речі є тенденція і Операційна директорка і HR з’являються тоді, коли потрібно когось тихо прибрати.

Власник мікроменеджить усе. Від так званих стратегічних рішень до шрифтів у листах. Може подзвонити або відправити відеонотатку о 22:47 з питанням “чому не готово”.
Делегування? Ні. “Я сам краще знаю”. Команда не працює, команда постійно звітує, бо на роботу часу просто не залишається

І з часом розумієш просту річ, щоб це витримати, нерви мають бути як сталеві канати. Жарт, який регулярно звучить у колективах, давно перестав бути жартом- “Тут або на антидепресантах, або ти просто довго не протримаєшся”. І це не про слабкість людей, це про середовище. Постійна напруга, непередбачуваність, страх помилитися, страх сказати зайве, страх не вгадати чергову зміну курсу та настрій
Якщо ти спокійний, маєш свою думку і не граєш у внутрішні правила- ти швидко стаєш “не з нашої сім’ї”.

У нормальній компанії ти ростеш. Тут ти просто вчишся вижити і намагаєшся вижити.