Україна без праці: де всі люди й чому бізнес задихається

У мирні часи Україна була країною з надлишком дипломів і дефіцитом гідної роботи. Тепер усе навпаки: робота є, а людей — нема. Вакансії висять по місяцях. Бізнес волає в порожнечу. Країна стрімко входить у фазу хронічного кадрового голоду. А держава — або не помічає, або вдає, що так і треба.

За останніми даними Інституту стратегічних досліджень, три з чотирьох працедавців не можуть знайти співробітників. Йдеться не про ІТ-шників, не про топів, не про креативний клас. Йдеться про тих, хто будує, шиє, лагодить, лікує, водить, рятує. Про той самий трудовий хребет країни, без якого ніякий "економічний фронт" не працює.

У цій статті — не просто статистика, а симптоми хвороби. Причини, наслідки й криза, про яку вам не розкажуть у вечірніх новинах. Бо це не хайп. Це реальність.

Зварювальника немає. Є LinkedIn і молитви

Сьогодні в Україні на вагу золота — будівельник, слюсар, водій, токар. А ще — електромонтер, швачка, і навіть простий робітник із руками, а не з TikTok'ом.

Але найгірше — не це. Найгірше, що в медицину не йде вже майже ніхто. Бо за приниження в халаті платять так, ніби це ти винен, що люди хворіють.

• Немає сімейних лікарів, педіатрів, психіатрів.
• Немає медсестер.
• І фармацевтів немає — ті, хто міг би бодай парацетамол знайти в аптеці, теж кудись зникли.

Мобілізація і демобілізація економіки

Війна вдарила не тільки по фронту. Вона вдарила по бізнесу, який і так працював на ентузіазмі:

• 85% роботодавців втратили когось із працівників
• 41% — десяту частину персоналу
• 36% — п’яту частину
• 48% — незамінних фахівців

Платити більше? Ні, платити хоч щось

Щоб втримати тих, хто ще не втік або не потрапив до військкомату, бізнес лізе зі шкіри:

• 43% підвищили зарплати на 15%
• 21% — на 20%
• 5% — більше ніж на 20%
• 21% допомагають з орендою житла
• 25% дозволили дистанційну роботу

Жінки ідуть у чоловічі професії. Але не тому, що фемінізм

Жінки освоюють деревообробку, кранове управління, верстати з програмним керуванням. Але на масовий рух це не схоже. Чому?

• 49% — немає садочка
• 60% — треба забрати дитину до 17:00

5 мільйонів ВПО. Роботу мають — половина

З 5 млн внутрішньо переміщених осіб:

• 42% — працездатні
• Працює тільки 52% з них

Плани бізнесу: жити, незважаючи на все

Попри все, бізнес планує виживати:

• 46% — розширюють штат
• 88% — підвищують зарплати
• 33% — інвестують у навчання
• 24% — виходять на нові ринки

У малого бізнесу свої рецепти:

• 20% — підвищують зарплати
• 16% — наймають пенсіонерів
• 14% — наймають молодь
• 12% — жінок
• 9% — людей з інвалідністю

Вакансії спеціально для ветеранів — тільки 10%. Тобто для тих, хто воював за цю державу.

Державі зручно, коли проблема перекладена на плечі бізнесу. Державі зручно, коли медики мовчки працюють за копійки. Коли жінки самі шукають, куди подіти дитину. Коли ВПО — це не ресурс, а тягар.

Але суспільству — не зручно. Бо робочих рук стає менше, а гасел — більше. І якщо вже бізнес воює за виживання, то, можливо, час і державі включити режим виживання економіки?

Що буде далі, якщо нічого не зміниться?

Якщо дефіцит кадрів поглиблюватиметься, а політика держави не зміниться, на нас чекає хроніка оголошеної катастрофи. Ось до чого це веде:

🔻 1. Прискорене згортання малого та середнього бізнесу

Без людей – нема бізнесу. Найперше зникатимуть СТО, кав’ярні, майстерні, регіональні фірми. Малий бізнес не має ресурсу втримувати зарплатами, як у Польщі.

⚠️ 2. Повзуча деградація інфраструктури

Без електриків, сантехніків і техперсоналу почнуть виходити з ладу базові системи: ліфти, тепломережі, водогін. Деякі міста вже це відчувають.

🏥 3. Колапс медицини на рівні первинки

Нема сімейних лікарів – нема медичної допомоги. Замість діагнозу — Google, замість терапевта — фармацевт, замість педіатра — інстинкти.

🛠 4. Зниження якості праці

Бізнес бере всіх, хто погоджується. Швидке навчання, брак досвіду — це помилки, травми, брак, аварії. Втрачається довіра до фахівців, зростає небезпека.

💸 5. Зарплатна інфляція без ефективності

Зарплати ростуть, але не продуктивність. Бізнес платить більше, отримує менше. Це прямий шлях до стагнації.

👷‍♀️ 6. Вимушена фемінізація важкої праці

Жінки йдуть у деревообробку, слюсарку, машиністи кранів. Але без підтримки (садки, графік, логістика) — це тимчасове явище. І жінки, і бізнес вигорають.

💣 7. Втрата економіки через мобілізацію

Якщо держава не навчиться втримувати ключових спеціалістів, промисловість стане просто неможливою. Кожен мобілізований токар – це мінус завод.

🚨 Висновок:

Україна стоїть на межі кадрової катастрофи. Демографія, еміграція, війна й адміністративна байдужість роблять цю кризу незворотною. Якщо не буде змін — економіка втратить здатність функціонувати. І це вже не перебільшення.